Аналіз стейкхолдерів: модель значущості (Salience Model)

Окрім віри в ЗСУ, я вже невдовзі, мабуть, впевненіше віритиму у дива. Ще не встиг я натішитися, що ми домовилися з Карлом Вігерсом про переклад його статей, як до мене у приватні повідомлення “постукала” ще одна людина, яка захотіла допомагати. І сьогодні саме перекладений матеріал авторства Puneet Kuthiala від неї. Над статтею працювала Марія Слободян

Пропонуємо Вам адаптований переклад статті Puneet Kuthiala з Linkedin. Автор розглядає один з підходів до аналізу стейкхолдерів – salience model (модель значущості). Ця модель була запропонована у 1997 році авторами Mitchell, Agle і Wood і є цікавою альтернативою power-interest grid.

Модель значущості (salience model) – це метод класифікації стейкхолдерів для розуміння їх важливості для проекту.

У project-менеджера, імовірно, виникатиме проблема вибору правильних стейкхолдерів і пріоритезації конкурентних комунікаційних потреб. Модель значущості допомагає визначити рівень важливості для проекту різних стейкхолдерів. 

До теми: 5 кращих практик із виявлення прихованих потреб замовника

Значущість стейкхолдерів формується на основі оцінки їхньої влади (power), легітимності (legitimacy) і терміновості (urgency) в організації.

• Влада – це здатність стейкхолдера нав’язувати свою волю.
• Терміновість  – це потреба негайної дії.
• Легітимність – це доцільність участі стейкхолдера.

Модель дозволяє project-менеджеру визначити відносну значущість того чи іншого стейкхолдера. За визначенням Mitchell, Agle і Wood (1997), “до якого ступеня менеджери надають пріоритет конкурентним вимогам стейкхолдерів”, визначається тим, наскільки значущими є стейкхолдери. Наведена діаграма ілюструє цю модель.

Кожне з кіл відображає стейкхолдерів за владою, терміновістю і легітимністю, формуючи сім різних класів. За результатами оцінки стейкхолдери відносяться до одного з класів:

Сплячі стейкхолдери: Вони мають владу, але не мають терміновості чи легітимності. Таким чином, менеджер повинен знати про них, але немає потреби складати план для їхніх комунікаційних потреб.

Дискреційні стейкхолдери: Вони є легітимними, але не мають влади або терміновості. Їхні комунікаційні потреби можуть виражатися у формі запитів про певні деталі. Вони не потребують особливої уваги.

Вимогливі стейкхолдери: Вони мають терміновість, і їхні запити мають бути задоволені, коли вони до вас звернуться.

Домінантні стейкхолдери: У цьому випадку влада і легітимність перетинаються. Домінантні стейкхолдери мають легітимність і владу, їхні комунікаційні потреби мають бути враховані.

Небезпечні стейкхолдери: Ці стейкхолдери мають небезпечну комбінацію влади та терміновості. Таке поєднання робить їх дуже важливими для успіху проекту, тому їхні потреби повинні бути задоволені.

Залежні стейкхолдери: Вони є легітимними і мають терміновість, але не мають відповідної влади. Тримайте їх в курсі, оскільки їхні сильні сторони можуть бути корисними вам для подолання організаційних складнощів.

Визначальні стейкхолдери: Найважливіша сфера в цій моделі – там, де влада і легітимність сходяться та поєднуються з можливістю отримати негайну реакцію від організації; найбільш критична категорія стейкхолдерів, яка завжди повинна бути поінформована, задоволена і залучена.

Це цікаво: Customer journey з погляду бізнес-аналітика. Як зацікавити клієнта

Ця модель враховує лише тих, хто має владу, терміновість і легітимність, та виключає тих, хто не має жодного з цих атрибутів, таким чином знижуючи рівень шуму в системі.